ПОКРОВСЬКА
Церква

В селі Плішивець Гадяцького району
Полтавської області. Єдиний в Україні
мурований дев’ятибанний храм,
що зберігся до нашого часу.

previous arrow
next arrow
Slider

Микола Васильович Гоголь – цікаві факти з життя відомого письменника

1 квітня ми відзначаємо день  народження Миколи Васильовича Гоголя — великого українця, який народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї і став знаним  письменником.

Микола Васильович належить до найбільш оригінальних письменників усіх часів. У найрізноманітніших експертних опитуваннях його ім’я ставиться поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте. Довкола життя і творчості Гоголя і донині схрещуються списи і народжуються найрізноманітніші версії… Життя Миколи Васильовича оповите таємницями, парадоксами, суперечностями…

В житті Микола Васильович був людиною надзвичайно скромною. Він уникав публічності й знищив усі документи та листи, які могли б розповісти про нього, більше ніж він дозволив би. Про маловідомі факти з біографії генія літератури та про його особисте життя ми вам зараз і розповімо)

  • Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із дванадцяти. Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве Шишацького району).
  • Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і взагалі невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову.
  • У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояса, шити для себе шийні хустки.
  • У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним солодкоїжкою”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.
  • Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності.
  • Джерелом сюжету п’єси “Ревізор” був реальний випадок, який стався в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Олександр Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет “Мертвих душ”.
  • Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Але згідно з документами НКВС, які збереглися, це не так. При перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.
  • Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя.
  • Гоголь дуже сильно був прив’язаний до собаки Джозі (породи мопс), якого йому подарував Пушкін. Коли ж Джозі померла (Гоголь тижнями не годував тварину), на Миколу Васильовича “напала смертельна туга і смуток”
  • Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій із козячого молока з додаванням рому, який жартома називав “гоголем-моґелем”.
  • Гоголь писав свої твори переважно стоячи. А спав — лише сидячи. Зріст Миколи Васильовича був 160 см.
  • Однією з численних примх письменника була пристрасть до катання хлібних кульок. Поет і перекладач Микола Берг згадував: “Гоголь або ходив по кімнаті, з кутка в куток, або сидів і щось писав, катаючи кульки з білого хліба, про які говорив друзям, що вони допомагають вирішенню найскладніших і найважчих завдань.
  • Письменник ходив по вулицях і алеях міст зазвичай із лівого боку, тому постійно зіштовхувався з перехожими. А ще Микола Васильович дуже боявся грози. За словами його сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.
  • Долі Миколи Гоголя та Михайла Булгакова були схожими в деталях. Дивним чином вони виявилися пов’язаними і після смерті. Відспівували Гоголя в церкві Святої Тетяни при Московському університеті, почесним професором якого він був. Охочих попрощатися з покійним виявилося так багато, що за спогадами сучасників, “два дні не було проїзду по Нікітській вулиці”.

Ну і наостанок наведемо висловлювання Гоголя.

«Теперь я принялся за историю нашей единственной бедной Украины. Ничто так не успокаивает, как история. Мои мысли начинают литься тише и стройнее. Мне кажется, что я напишу её, что я скажу много того, что до меня не говорили», – зі статті про історію України, 9 листопада 1833 року.

 

«Туда, туда! в Киев! в древний, в прекрасный Киев! Он НАШ, он не их, не правда? Там или вокруг него деялись дела старины нашей», – лист до Максимовича від  20 грудня 1833 року.

 

«Мое сердце всегда останется привязанным к священным местам родины», – лист до матері, травень 1825 року.

 

 

Микола Гоголь
Close Menu
×

Cart