ПОКРОВСЬКА
Церква

В селі Плішивець Гадяцького району
Полтавської області. Єдиний в Україні
мурований дев’ятибанний храм,
що зберігся до нашого часу.

previous arrow
next arrow
Slider

Духов – людина століття

   Хто ж такий Духов?  Легенда, герой, конструктор від Бога, людина, якою пишається наш край.

            Духов Микола Леонідович  народився в м. Веприк Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині с. Веприк Гадяцького району Полтавської області).  Його батько був козацького роду:  козак – характерник, навіть духу якого боялися вороги, от він і мав прізвисько Дух. Тільки в кінці 19 ст. Леонід Дух поріднився з нащадками наказного гетьмана  Гоголя  – взяв за дружину дочку збіднілого  поміщика, родичку матері Миколи Гоголя. Так поєдналися  два шляхетські роди. Мав Леонід талант цілителя, був фельдшером, а щоб офіційно мати ранг, мусив козацьке прізвище «Дух» переписати на «Духов».

       26 жовтня 1904 року у родині  Леоніда  Духова та його дружини Марії Михайлівни народився син Микола.  З дитинства був спокійним, тямущим: мав розумну голову та золоті руки. У сім років  робив старшим хлопцям – сусідам дерев’яні нагани та рушниці, тому дід виділив для онука власну майстерню. Там  малий Микола ремонтував усе, що приносили сусіди:  від годинника до сівалки; зробив перший у Веприку  радіоприймач.

      Закінчивши сільську школу його віддали  до Гадяцької  чоловічої гімназії, у  якій навчався і М.Драгоманов.  У гімназії Микола опанував англійську, німецьку та французьку мови так, що вільно читав технічну літературу.

  У  віці  14 років юнак працює секретарем у Веприцькому комітеті бідноти, завідує районною хатою – читальнею.  Згуртовує молодь у сільбуді. Вепричани любили концерти оркестру народних інструментів, якими керував Микола, п’єси, в яких він грав. Особливо подобалася глядачам  у його виконанні роль Петра в «Наталці Полтавці». Але закінчивши  гімназію, мусив йти  різальником буряків на цукровий завод, бо мав  « неправильне» (вороже, інтелігентне) походження. І тільки у 1926 р.  Микола  Духов продовжив навчання  на робітфаці  при Харківському геодезичному інституті. Закінчивши  механічний факультет  Ленінградського політехнічного інституту, отримав призначення у конструкторське бюро заводу «Червоний путиловець». Незабаром він стає провідним конструктором бюро.   Його талант  інженера – конструктора був настільки різнобічний, що він без особливих зусиль переходив від виконання  одного завдання  до іншого, усюди досягаючи найкращих результатів.  Йому було доручено розробити конструкцію  нового  однобаштового важкого танка. Він  сконструював устаткування першого радянського  легкового автомобіля, створив важкий танк, броня якого була практично невразливою для німецької артилерії. Також доручили інженерне вирішення конструкції  першої радянської бомби. У стислі терміни   він розробив конструкцію вибухового механізму у вигляді кулі. Механізм перевершив американські аналоги  і  отримав назву «Шар-Дух».

   Він був конструктором із геніальними генами. Йому були притаманні такі риси характеру, як професіоналізм, вимогливість до себе, витримка, холоднокровність, які допомогли йому займатися улюбленою справою та досягти блискучих успіхів. За видатні заслуги в галузі нової оборонної техніки М.Л.Духов  отримав п’ять державних премій СРСР, його тричі було удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджено багатьма орденами й медалями.  Хвороба  підкосила  Миколу Духова у розквіті творчих сил. Він помер  на 60- му році життя, було то на Великдень, 1 травня 1964 року. На його батьківщині у селі Веприк  встановлено бронзове погруддя.

     Пам’ять про цю напрочуд  талановиту людину  живе  і понині, дбайливо передається із покоління у покоління і є яскравим прикладом вірного служіння своїй Батьківщині.

 

 

  

   

Close Menu
×

Cart