Лесина сестра й остання дитина Косачів народилась в Колодяжному 21 березня 1888 року. Дівчинці вибрали ім’я Ізидора, щоб вона була колись, як виросте, «донна Ізидора».
Гордо, пишно,променисто
Золотії світять зорі,
Та не може дорівняти
Ні одна з них Ізидорі.
Найчистіші діаманти
Сяють ясні та прозорі,
Та не може дорівнятись
Ні один з них Ізидорі!
Дорогих перлин коштовних
Є багато в синім морі,
Та не може дорівнятись
Ні одна з них Ізидорі…
Справді, «донна Ізидора» – звучить граціозно, і звучністю цього імені милується Леся Українка у поемі «Давня казка» : «Їй наймення Ізидора, а вродлива – не сказати!».
Такою була наймолодша Лесина сестра – справжньою красунею. Її портрет дитячих літ друкувався в тогочасних журналах, зокрема «Молодій Україні» – дитячому часописі, що його видавала Олена Пчілка.
Ізидора Петрівна проживе понад дев’яносто літ. Все своє життя свято зберігала пам’ять про Лесю Українку й доносила свої незабутні враження про неї новим поколінням, для яких кожна деталь про поетесу – цілий скарб…