Лесина сестра й остання дитина Косачів народилась  в Колодяжному 21 березня 1888 року. Дівчинці вибрали ім’я Ізидора, щоб вона  була  колись, як виросте,  «донна Ізидора».

            Гордо, пишно,променисто

Золотії світять зорі,

Та  не може дорівняти

Ні одна з них Ізидорі.

Найчистіші діаманти

Сяють ясні та прозорі,

Та не може дорівнятись

Ні один з них  Ізидорі!

Дорогих перлин коштовних

Є багато  в синім морі,

Та не може дорівнятись

 Ні одна з  них Ізидорі…

          Справді, «донна Ізидора» – звучить граціозно, і звучністю цього  імені  милується Леся  Українка у поемі «Давня казка» : «Їй наймення  Ізидора, а вродлива – не сказати!».

        Такою була наймолодша  Лесина сестра – справжньою красунею. Її портрет дитячих літ друкувався в тогочасних журналах, зокрема  «Молодій Україні» – дитячому  часописі, що його видавала  Олена Пчілка.

    Ізидора Петрівна проживе понад дев’яносто літ. Все своє життя свято зберігала пам’ять про Лесю Українку й доносила свої незабутні  враження  про неї новим поколінням, для яких кожна деталь про поетесу – цілий скарб…

•