ПОКРОВСЬКА
Церква

В селі Плішивець Гадяцького району
Полтавської області. Єдиний в Україні
мурований дев’ятибанний храм,
що зберігся до нашого часу.

previous arrow
next arrow
Slider

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у селі Римарівка

Споруда церкви є унікальною будівлею культової архітектури початку ХХ ст.,зведеною у словя’но – візантійському стилі.

Характерною ознакою цього стилю є величні параметри храму. Церква є п’ятидільною мурованою спорудою, що має круглу в плані центральну дільницю, до якої зі сходу прибудована гранчаста вівтарна частина. Висота храму сягає 35 метрів.

Незвичайний для села храм овіяний легендами. Він був збудований на кошти майора Віктора Сергійовича Юр’єва, який був власником цих земель. За переказами старожилів, історія створення церкви така: Майор Юр’єв, перебуваючи у військових справах в Петербурзі, познайомився там з Анною Данилівною, яка була досить заможного дворянського роду. Вік майора вже схилявся до другої половини життя і треба було одружуватися. Тут і припала йому до душі молода, гарненька дворяночка, якій, здається, не зовсім сподобався лисуватий поміщик, що мав маєток на далекій від Петербургу Україні, в селі Римарівці Гадяцького повіту Полтавської губернії. Впевнено крутячи носом, вона все ж таки висунула одну умову (можливо, сподіваючись, що він не зможе її виконати, або ж просто затягнути час, адже вона була ще зовсім молода). Умова була така: побудувати в його селі церкву, точнісінько таку, в якій вона щонеділі бувала на службі в Петербурзі.

Віктор Сергійович повернувся додому похмурий, бо, хоча і мав великий маєток, багаті землі і достатньо коштів, для будівництва церкви – однієї з найбільших, якщо й не найбільшу на весь Гадяцький повіт, все ж таки ця справа була дуже складною. Чи дуже вже йому сподобалася білолика дворянка, чи з якихось інших міркувань, але все ж майор твердо вирішив виконати свою обіцянку. Храм будувався не мало не багато – десять років; Анна Данилівна все ж вийшла заміж за Юр’єва.

За часів радянської влади храм тричі руйнували, але він вистояв завдяки міцним стінам та Божій охороні.

У наш час  церква реставрувалася силами громади віруючих на чолі з настоятелем священиком Леонідом Василенком. 1992 року на прохання односельців о. Леонід повернувся до рідного села і став служити на парафії, а його матушка Марія стала керувати церковним хором.

У церкві багато ікон, чудовий іконостас роботи майстрів Галака Петра Михайловича та Яременка Василя Петровича, виготовлений за участю і під керівництвом о. Леоніда, який за освітою художник. Старанням настоятеля та громади, жертводавців і спонсорів відновлено зовнішній вигляд храму, зведено нову огорожу. Прикрасили церкву ікони роботи студентів Академії мистецтв під керівництвом Віри Баринової – Кулеби, уквітчали вишиті рушники односельців.

Close Menu
×

Cart